Взаємоповага і взаємодопомога в сім'ї
Все починається з виховання, яке отримали чоловік і жінка у власних
сім'ях. Якщо вони зросли в родинах, де "утримання" дітей зводилося до
забезпечення їх фізичного існування, нехай і на найвищому рівні, то
вони можуть навіть не підозрювати, що їх шлюбні партнери відчувають
потребу у взаємоповазі чи взаємодопомозі. У такому випадкові вони
можуть бути суперспоживачами здобутків цивілізації, високими
спеціалістами у своїй професійній галузі, але повними профанами у
мистецтві людських взаємин.
Щиро поважати можна того, хто гідний твоєї поваги, себто рівний або
вищий тебе у певних аспектах. Тому основою взаємоповаги є комплексна
рівність шлюбних партнерів. Не можна в прийнятті рішення щодо одруження
залишати останнє слово за якимись другорядними ознаками, особливо за
сексуальним "сумісництвом". Статистика доводить, що найбільша кількість
конфліктів у сім'ях розгортається навколо проблем у психологічній
(брак спілкування або його незадовільна якість) і фінансовій (розподіл
грошей) сферах, а сексуальна невдоволеність уже походить від цих
розбіжностей.
Уникнути багатьох прикростей допоможе чіткий розподіл сімейних
(домашніх, скажімо) обов'язків і готовність, особливо з боку чоловіка,
брати на себе відповідальність у життєвих колізіях. Систематичне
нищення ініціативного, активного, енергійного й амбітного
мужчини-українця зробило чоловіче лідерство в українській сім'ї великою
проблемою. Цей процес яскраво зобразив Гоголь у своїх "малоросійських"
оповіданнях, де чоловік-українець за лічені роки деградує від вольового
лідера ("Тарас Бульба") до безхребетного підкаблучника-ненажери
("Старосвітські поміщики").
Звичайна українська сім'я відперто матріархальна. Звичайно, саме
невибагливість, відповідальність, "двожильність" українок і роблять їх
такими привабливими "міжнародними нареченими", що й забезпечує успіх
масі шлюбних агенцій. Але не забезпечує щастя наших сімей. Всі ці
"супержінки" в глибині душі невдоволені таким станом справ і хотіли б
почувати себе за чоловіком, "як за кам'яним муром".
Також має значення психологічна готовність молодих до шлюбу. Вчені
розрізняють два види зрілості людини: фізичну й психологічну. Так,
деякі дівчата можуть завагітніти уже в 13 років, але ця фізична
здатність не робить їх готовими до шлюбу. Взаємоповага виникає між
зрілими людьми, ментальної енергії яких вистачає й на іншу людину. А
щоби не було потреби укладання раннього шлюбу, необхідне планування
сімейного життя. Бо ж одна з головних, якщо не головна причина
вимушених одружень, - небажана вагітність. Не поспішайте жити, цінуйте
кожну хвилину вашого унікального, неповторного життя, не розмінюйте
його за безцінь - і ви навчитеся поважати й будете в повазі!
Источник: http://www.parta.com.ua | 
