Випадок із життя
Я довго пам'ятатиму той день, коли вперше в житті переступив поріг
школи. Це був надзвичайно святковий день. Велика, блискуча від
сонячного проміння класна дошка, грудочки білої крейди, тривожні й
хвилюючі звуки дзвоника здавалися мені дивовижними.
Я довго шукав свій клас, тому ввійшов до нього майже останнім. Сісти
довелося на останній парті. Почав хвилюватися, що не почую вчителя, що
не вистачить підручника. Так і сталося. Після привітання учителька
почала роздавати по дві книжки на кожну парту. Всі жадібно хапали,
починали невміло читати і милуватися малюнками. «Зараз дійде черга й до
мене», — казав я собі. Аж ось на парту учителька поклала всього один
підручник, який довелося ділити з синьооким дівчиськом.
Чомусь тоді мене ця подія дуже засмутила, а сльози, як я їх не ковтав,
все-таки покотилися. Як пізніше з'ясувалося, ту дівчинку, що не
пройнялася моїм горем, звали Даринкою. Тоді вона мені якось іронічно й
байдуже прошепотіла: «Ну, забери той Буквар, якщо хочеш, я його давно
вже прочитала з бабусею».
Навіть не знаю, що мене тоді більше вразило: те, що підручника не
вистачило, чи те, що я ніколи ще не читав того Букваря.
Источник: http://www.parta.com.ua | 
