Одвічна проблема добра і зла
Відкиньте ж гіршу частку свого серця
І з кращою живіть — життям чистішим.
(В. Шекспір)
Споконвіку триває протистояння добра і зла — двох категорій, таких само
протилежних, як життя і смерть, кохання і ненависть, світло і темрява,
християнство і язичництво.
Здавалося б, ці поняття несумісні і можуть існувати лише як
протиставлення одне іншому. Але це не так. І добро, і зло співіснують у
людській душі, розриваючи її на шматки.
В обіймах з радістю журба.
Одна летить, друга спиня...
І йде між ними боротьба,
І дужчий хто — не знаю я.
(Олексанр Олесь)
Проблема вибору між добром і злом — вічна, загальнолюдська проблема.
Вона постає перед кожною людиною, і кожен сам, згідно зі своїми
моральними засадами та переконаннями, повинен вирішувати, що він обере.
Українські письменники у своїх творах постійно звертаються до цієї
проблеми і у багатьох творах вона є основною. Так, у романі Панаса
Мирного та Івана Білика «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» в образі
Чіпки, який із невтомного шукача правди перетворився на страшного
злочинця, розглядається проблема вибору між добром і злом.
У п'єсі «Украдене щастя» І. Франка показано селянську родину, в яку
несподівано вривається стороння людина — представник влади, жандарм, — і
всю складність життєвих, психологічних колізій, породжених даною
ситуацією. Засобом ретроспекції тут розкривається, що Михайло і Анна
любилися ще в юності, але рідні брати зруйнували щастя дівчини:
«випхали на війну» її коханого Михайла, пізніше сказали Анні, що він
загинув, і без посагу, без землі віддали заміж у далеке село за
наймита-бідняка Миколу.
Так І. Франко вмотивував основу конфлікту, що виникає в драмі раптово,
розвивається, проте, цілком природно, набуваючи дедалі більшого
напруження, і приводить, зрештою, героїв до трагічного кінця. Але
потрібно пам'ятати, що у них був вибір, і вони самі свідомо зробили
його.
У повісті М. Коцюбинського «Тіні забутих предків» душевні поривання
героїв сплітаються в чарівну пісню, яку Іван виграє на флоярі, а
Марічка виспівує. Ця пісня дихає казковими образами диких гір і засіває
гори своєю чарівною мелодією. Від самого початку кохання Івана та
Марічки було трагічним. І не тому, що їм на заваді стояла давня
ворожнеча родів, а тому, що воно було більшим і сильнішим за життя. «Не
набутися нам», — сумно зроняє ще зовсім юна Марічка слова, які за
своїм смислом дорівнюють всій життєвій дорозі.
І коли гине Марічка, Іван не в змозі пережити своє кохання, він тане на
очах. Зло здобуває перемогу над життям Івана та Марічки, та воно не в
змозі нічого вдіяти з нев'янучою квіткою їх кохання. Письменник у цій
повісті показує боротьбу добра і зла не стільки у душах героїв, скільки
у навколишньому жорстокому світі, який і розлучив їх.
Але кожна людина повинна пам'ятати, що, які б перешкоди не ставали на
життєвому шляху, звинувачувати обставини та інших людей у своїх
проблемах— це не вихід. Потрібно, перш за все, розібратися у собі і
визначити, якою дорогою йти — дорогою добра чи дорогою зла. Вибір
завжди за людиною.
Ухиляйся від злого та добре чини.
(Пс. 36.27)
Источник: http://www.parta.com.ua |
