Наша пiсня, наша дума
Пiсня i праця - великi двi сили!
(I. Франко, "Пiсня i праця")
Пiсня! Споконвiку живе вона в Українi, поєднавши в собi пристрасне,
емоцiйне слово з чарiвнiстю музики. Вона супроводжує людей все життя -
вiд колиски до могили, бо немає такої подiї або такого почуття, що не
знайшло б свого вiдображення в пiснi. Материнська колискова, нiжна
пiсня кохання, весiльна спiванка, бойовий гiмн, врештi -
пiсня-голосiння над померлим.
Вона, як i доля народу, виростала на черствому хлiбi iсторичних подiй.
Цiлi iсторичнi перiоди вiдомi нам саме з пiсень.
Iсторiї ж бо пишуть на столi,
Ми ж пишем кров'ю на своїй землi,
Ми пишем плугом, шаблею, мечем,
Пiснями i невольницьким плачем.
(Лiна Костенко, "Маруся Чурай").
Не завжди ми знаємо авторiв пiсень - багато серед них безiменних, але
вiдомi iмена їх творцiв оповитi легендами. Спiвучою душею України була
Маруся Чурай, складенi нею пiснi спiвали закоханi, але й козакам деякi
її пiснi були потрiбнi так само, як шаблi чи хоругви.
А скiльки було безiменних козацьких кобзарiв, що славили рiдний край,
пiдтримували бойовий дух наших славних лицарiв i самi часом гинули
разом з вояками! Пiснi-думи зберегли для нас, нащадкiв, пам'ять про
славнi подвиги i героїзм захисникiв Вiтчизни.
Про нашi битви на паперi голо
Лише в пiснях вогонь отой пашить...
(Лiна Костенко)
Оспiвують пiснi та думи героїзм i лицарство вiдомих iсторичних осiб:
Кривоноса, Богуна, Хмельницького, Супруна, Сiрка, Палiя та iнших - i
маловiдомих козакiв.
Але пам'ятаємо ми i фiлософськi пiснi Г. Сковороди i "Журбу" Л.
Глiбова.
А якими прекрасними пiснями ряснiє "Наталка Полтавка" Котляревського!
У цьому першому українському драматичному творi вони постають засобом
характеристики i самохарактеристики героїв. Кожна пiсня - це вже
характер.
Були й iншi пiснi. "Реве та стогне Днiпр широкий", - спiваємо ми й
сьогоднi. Реве! Пророкує загибель усьому злому, окрилює зневiрених,
кличе до бою за правду i добро.
Важко переоцiнити роль пiснi i в перiод Великої Вiтчизняної вiйни.
Вже в першi днi стала вiйськовим гiмном українцiв "Клятва" М. Бажана:
В нас клятва єдина
I воля єдина.
Єдиний в нас клич i порив.
Нiколи, нiколи не буде Вкраїна
Рабою нiмецьких катiв!
Не вмирала i лiрична пiсня, що нагадувала воякам про мирне життя, про
кохання i рiдну домiвку, якi треба захищати - i згадка про них
додавала сили. Лилася пiсня зi сцени, де виступали агiтбригади,
спiвалася на привалах пiд час короткого вiдпочинку, нагадувала про те
найдорожче, за що не шкода i вмерти.
Сурмачами в походi, бардами Перемоги були Малишко i Сосюра. Їхнi
пiснi несли бiйцi з собою в серцi, як вишиваний рушник у рiчмiшку.
I в мирнi часи пiсня поруч з нами. По радiо можна почути багато
прекрасних пiсень, що прославляють волю i незалежнiсть нашої
Батькiвщини, пiдкреслюють безсмертну красу нашої мови. Але знову
звучать i пiснi про кохання, про мрiї, про все те, що хвилює нас -
молодих i старих.
Звiсно, у кожного поколiння свої пiснi, бо кожнi мають власнi
проблеми. Але, беззаперечно, у кожної пiснi повинна бути душа - iншi
придатнi хiба що для танцiв.
У нашої пiснi душа українська. Й iсторiя нашої пiснi заслуговує на
пошану, як iсторiя самого народу. Тож бережiмо голос нашої душi!
Источник: http://www.parta.com.ua |
