Народні легенди - скарбниця первісних уявлень українців
Чому одні дерева восени скидають листя, а інші лишаються зеленими
протягом року? Чому сонце щоранку сходить в тому самому місці і
щовечора ховається за тими самими пагорбами? Звідки береться вода у
струмочку і куди вона потім тече? І чому? І що було спочатку, коли не
було ще ані курки, ані яйця - нічого?
Тисячі років тому на ці запитання відповідали не так, як зараз.
Розвиток природничих наук дозволяє відповісти на всі "чому", "як" і
"звідки" з усіма подробицями. Мовою графіків і багатоповерхових формул.
Наші далекі пращури використовували іншу мову - образну. Вони наділяли
людською подобою не лише природні явища, а й усе, що бачили навкруги.
Дерево й ліс, пагорб біля селища й усі гори на світі, будівля у три
віконечка й принципи будови всесвіту для наших предків мали душу й
розум, характер і волю. І всі на світі: люди й гори, квіти й сонце,
вітер і водяник були родиною.
У найдавніших легендах, наче метелик у краплі бурштину, застиг світ
таким, яким його бачила людина тисячі років тому, та людина, що звала
братом Вітер і дідусем - Сонце.
Источник: http://www.parta.com.ua | 
