Моя улюблена книга ("Роксолана")
У центрі Стамбула на самому видному місці стоїть кам'яна
стела-пам'ятник українській дівчині зі співучим ім'ям Роксолана. Він -
не лише присвята винятковій дочці України, а й возвеличення палкої віри
в красу життя, символ боротьби жінки за свою особистість та
неповторність, за право бути щасливою.
Образу Роксолани присвятив свій роман і Павло Загребельний, який
відповів на питання, як і чому Роксолана, котра, здається, не зробила
нічого виняткового чи надзвичайно видатного в історії людства, "не
загубилася і не згубилася в вік титанів" епохи Відродження. Вона зуміла
відстояти свою людську і жіночу гідність у суспільстві, де зробити це
було практично неможливо.
Відтоді, як я вперше прочитала цей роман, пройшло немало часу. Може,
тому, що за своїм віком я тоді ще не могла осягнути всього прочитаного,
багато чого мені здалося незрозумілим. Та ось нещодавно я знову із
захопленням перечитала "Роксолану", і роман мені настільки сподобався,
що став улюбленим літературним твором. Я знаю, що буду ще не раз
повертатися до нього, щоб знову й знову зустрітися з дивовижною своєю
давньою співвітчизницею.
Коли я читала роман, мені весь час здавалося, що я дуже добре знаю цю
дівчину, вона мені вже зустрічалася. І раптом я зрозуміла:
Загребельний уособив у образі Роксолани найвиразніші риси української
жінки, її зовнішність, характер. Її краса - це незрівнянна краса
українок: "стан гнучкий", "біле лице", "біла шия", "сині очі", "довгі
вії", "тонкі брови". У її характері автор возвеличив чарівність
української душі, і висоту почуттів, і прагнення до волі та знань, і
турботу про знедолених, і незламність у часи важких випробувань, і над
усім цим - свята любов до рідної України, за якою тяжко сумувала
нескорена душа Насті. Ця любов допомогла піднятися з колін рабині і,
ставши Роксоланою, досягти найбільших висот влади. При цьому єдиною
зброєю Насті-Роксолани були її врода, розум, незалежна воля.
Сьогодні, на мою думку, образ Роксолани є дуже актуальним для нашого
суспільства. Мабуть, серед моїх співвітчизників не знайдеться жодного,
хто б залишився байдужим до цього образу, бо в ньому сконцентровані всі
найкращі риси людини, що, опинившись у важких умовах, бажає відстояти
свою гідність. Для кожної сучасної жінки Роксолана, крім того, стала ще
й символом боротьби за власну особистість, неповторність, за право
називатися дочкою своєї землі.
Мені навіть важко словами передати захоплення й пошану, що їх
викликав у моїй душі образ героїні Загребельного. Я водночас відчула
вдячність і за те, що вона уславила в історії ім'я української жінки, і
за те, що своїм прикладом вчить найвищим якостям людської особистості,
і за те, що примушує замислитися над власним характером. Знаю, що
назавжди залишиться Роксолана поруч зі мною і я буду разом із нею
долати свої життєві випробування, перемагаючи їх на шляху до щастя.
Бо не вірити їй - не можна: "...Я з вами ітиму, я вірна і сильна. Я
вам поможу у печалі і скруті. Що знала я, діти, про ваші шляхи? Та
серце говорить (а серце правдиве), що доля судилась вам, діти,
предивна, і буде щасливим великий похід. Я з вами - крізь терни до зір
золотих - ітиму повік, бо не зможу не йти. Дійдемо - так серце мені
промовляє. А серце все знає".
Источник: http://www.parta.com.ua |
