Моя матуся
Вона стоїть і дивиться на мене. її погляд м'який, теплий, ніби
підсвічений якимось яскравим світлом. Від неї йде доброта і ще... ще
якась безпомічність.
Мама... матіночка... матуся... Безліч дорогих серцю слів можна сказати
про маму. Вона єдина, хто пробачить усе, хто пригорне до себе та
захистить у будь-якій ситуації. Ось зараз я стою, дивлюсь на неї і
привітно посміхаюсь. На душі така приємна ніжність.
Матусині губи поступово розпливаються в таку знайому усмішку. От зараз
матуся посміхнеться, і в кутиках вуст заграють сонячні зайчики. Я знаю
кожну зморшку на її обличчі, кожну рисочку. Роздивляюсь уважніше маму:
вона ще молода, в неї русяве довге волосся (в дитинстві я страшенно
його скубла, але мама тільки сміялась), невеличкий носик з ледь
помітною горбинкою (у мене теж), маленькі, рожеві, завжди усміхнені
вуста і найкрасивіші очі в світі. Вони змінюють колір залежно від
матусиного настрою. Іноді, коли я принесу зі школи . «10», вони
зелені-зелені, коли не помию посуд, вони сірі, з гіркими нотками, які я
добре відчуваю. Вони міняться, вони виграють якимось неземним світлом.
Моя матуся дуже весела, дотепна, жвава. Вона полюбляє одяг спортивного
стилю. Джинси і светр — її найулюбленіші речі. Вся її постава видає
людину енергійну. У кожному її слові і русі відчувається глибока
внутрішня гармонія. Коли вона швидко йде, то її волосся, зібране в
«хвостик», кумедно підстрибує. Я дивлюсь на матусю і радію, що в мене
така добра, стильна, сучасна мама. Просто найкраща в світі!
Источник: http://www.parta.com.ua | 
