Мій чотириногий друг
Вона примружує очі, ліниво потягується, а потім несподівано плигає
прямо мені на зошит. Сидить і виразно дивиться на мене, неначе про щось
хоче сказати. Я вже знаю, про що, тому кладу ручку і покірливо йду на
кухню, щоб нагодувати мою маленьку чотириногу подругу. Не встигаю
озирнутися - вона вже сидить біля своєї миски і дзвінко муркотить.
її звуть Орися, і це ім'я було придумане мною ще задовго до появи
маленького кошеняти у нашій сім'ї. Я дуже хотіла кішечку, з багатьох
варіантів вибрала вже для неї найкраще ім'я, а батьки ніяк не
погоджувались її купити. Та одного разу в кущах я побачила, як
ворушиться якась сіренька "рукавичка". Придивилася - і побачила свою
Орисю.
Зараз дивовижним чином ця замурзана "рукавичка" перетворилась на
граціозну темно-сріблясту кішку з великими і мудрими зеленими очима,
чорними вусами і ніжно-рожевими подушечками на лапках.
Дивно, але жодного разу вона нікого не дряпнула, хоча дуже любить
гратися і плигати на ноги, коли входиш у кімнату. Навпаки, якщо хтось
захворів, Орися лягає поруч або (якщо буде дозволено) на нього і
починає "лікувати" своїми піснями,
А ще вона не дозволяє, щоб у квартирі з'явився "чужак": буде полювати
на муху або павука, доки не зловить чи не вижене. Незважаючи на таку
собі нелюбов до "чужих", Орися завжди рада гостям. Хто б не прийшов до
нашого дому, вона всіх зустрічає своїм неповторним муркотінням, починає
кружляти навколо ніг гостя, а потім довірливо лягає йому на коліна.
Ось така є у мене подруга - красуня, яку я дуже люблю і яка відповідає
мені такою ж ніжною та вірною любов'ю.
Источник: http://www.parta.com.ua | 
