Гарно в рідній стороні!
Чи бачили ви коли-небудь, як під яскравим, сяючим, променистим
блакитним небом золотом віддзеркалює земля? Це - пшеничні поля моєї
рідної, батьківської сторони. Чи ви чули, як бринить прозоре,
кришталево чисте повітря веселою й радісною піснею пташки, як вдоволено
гуде джміль, як шелестить, шурхотить листя під дотиком вітерця? Це -
голос моєї землі. Чи торкалися ваших вій лагідні сонячні промені, ваших
скронь - гілочки беріз, ваших рук - трепетні й тендітні польові квіти?
Це - ніжність моєї Батьківщини.
Стискає серце і перехоплює подих від такої краси, від того, що ти -
її часточка, бо живеш на цій землі. І вона - твоя єдина, твоя рідна,
своя!.. Хіба можна нею не пишатися, бути байдужим до її краси й
мальовничості? Я люблю рідну землю у будь-яку пору року, бо вона завжди
чарівна.
Весною, коли природа струшує з себе сон, урочисто і натхненно
готується вона вибухнути новим життям, а потім ніжно та трепетно
випускає під захист і турботу сонечка перше листя і квіти. З чужих і
далеких країв повертаються додому птахи й наповнюють небо піснями
любові та захоплення.
Літо дарує мені щоденне свято краси: і молодий, юний кущ акації, що
вперше вкрився жовтими квіточками, і немовля-пташеня, яке висунулося
безстрашно і відважно з гнізда, і квітуча галявина, вкрита
багатобарвними, різнокольоровими квіточками.
Восени рідна земля неначе полум'яніє в червоно-жовтому вбранні.
Складається враження, що вона востаннє хоче порадувати, потішити тебе
перед своїм зимовим сном.
Та і взимку вона казкова! Чорні дерева стоять величними й могутніми
велетнями на білій, чистій ковдрі. Вони сплять, набираючись сили для
нового життя...
Мила моя земле! Рідна сторона! Може, для когось і є чудовіші й
красивіші краї, але ти для мене - найкраща, наймиліша, неповторна!
Источник: http://www.parta.com.ua | 
