ВІРШ ПРО ТАТА

Все на світі вміє тато:
І шпаківню змайструвати,
Вміє довгий цвях забити,
Може борщ смачний зварити,
Вміє рибу він ловити,
Мамі дарувати квіти,

Смажить шашлики у лісі
Та казки читать Марисі,
Запускати в небо зміїв…
Все на світі татко вміє!
От якби ж ще для сестрички
Він навчивсь плести косички!..
Т. Корольова

Я НАВЧАЮСЯ У ТАТА

Мої руки незупинні то у фарбі, то у глині.
Що не вміють руки нині – перейнять скоріш повинні.
Я навчаюся у тата молоток в руках тримати.
Скоро буду майструвати, бо навчаюся у тата!
П. Осадчук

МАЛИЙ

О, татові добре – 
Замажеться в сажу,
І мама нічого,
Нічого не скаже.
Води підігріє
І кличе: - Вмивайся.
А як я замажусь – 
У дім не з’являйся.
Мій тато одягнеться,
Піде до парку,
А я лиш на вулицю – 
Зразу і сварка:
- Ти сам не виходь,
Бо наїде машина!
А що я, не бачу?
Хіба я дитина?
Мені вже чотири,
Два тижні на п’ятий, - 
Чого ж я не можу,
Як тато, гуляти?
А мама сміється:
 - Не буду сваритись.
Внеси нам з криниці
Водички напитись.
- Хіба я дістану
Руками до зрубу?
- Тоді поклади
Це поліно у грубу.
- Та я те поліно
Й підняти не можу.
- Тоді ти полагодь
В саду огорожу.
- Там високо дуже
Прикріплена лата.
- Отож, мій малий,
Не рівняйся до тата.
П. Воронько

ТАТОВА ПОРАДА

Хлопчина вбіг із двору в хату,
До тата голосно гука:
- А я провідав у лікарні 
Свого найкращого дружка.
Тож правда, тату, я – чутливий
І маю серце золоте?
Замисливсь тато на хвилину
І так сказав йому на те:
- Коли тебе в тяжку хвилину
Людина виручить з біди,
Про це добро, аж поки віку,
Ти, синку, пам’ятай завжди.
Коли ж людині щиросердно
Ти зробиш сам добро колись, - 
Про це забудь, аж поки віку,
Мовчи й нікому не хвались!
Л. Компанієць