ВЧИТЕЛЬКА
У яблуневім саду. 
Рідна учителько сива, — 
Днина, легка і красива, 
Йде по школярськім сліду. 
Ще як малими були, — 
Слід ми в саду залишили. 
Крони тоді, як вершини, 
Снігом сліпучим цвіли.

В ночі зимові, сумні, 
Знаєм, не спалось вам часто — 
Ваше омріяне щастя 
Десь полягло на війні. 
Чисту скорботу сльози 
Ви перед нами ховали — 
Силу од вас ми черпали, 
Так, ніби грона в лози.

Де пролягали стежки, 
Там перетнулись дороги. 
Сипався цвіт нам під ноги — 
І пролітали роки. 
Вчителько, ви — як весна. 
Ми ж бо довкола — мов квіти. 
Вам поміж нас молодіти, 
Вічно ходити між нас.
Я. Ярош


ПЕРША ВЧИТЕЛЬКА
Як мати до діток, 
Як сонце до квіток, 
Горнулась до класу вона. 
І гарна, і люба, 
І мила, і тиха 
Учителька перша моя!.. 
Добріша, ніж фея, 
Миліша, ніж мрія, 
Світліша від сонця вона!.. 
У світі єдина, 
У серці одна — 
Учителька перша моя!..
О. Шишуліна


УЧИТЕЛЬ
Кожен день дітей стрічає,
На уроках їх навчає.
Математики і букв
І усіх складних наук.
Я учителем горжуся,
Анітрохи не боюся!
Хоч і старший він за нас – 
Дружить з ним увесь наш клас!


ВЧИТЕЛЬЦІ
Вже пригріло сонечко золоте, 
Квітами барвистими луг цвіте: 
І кущі горицвіту, й сон-трава, 
І фіалка-зіронька польова.
Цілий оберемок їх нарвемо.
І вінок-веселочку сплетемо.
Принесем віночок той у свій клас,
Подаруєм вчительці:
— Це для вас!
І за те, що учите нас добру,
І за те, що любите дітвору.
Є. Доломан

КВІТИ ВЧИТЕЛЯМ
В синьому тумані 
В сині димовій 
Яблука рум'яні, 
Груші медові. 
Линуть птичі зграї, 
Шелестять гаї... 
Школа відчиняє 
Двері нам свої. 
Вийдуть нас зустріти 
Друзі-вчителі, 
Принесім їм квіти 
З рідної землі.
М. Рильський


ПЕРША ВЧИТЕЛЬКА
Букварі і читанки, 
Парти в два ряди. 
Наша перша вчителька 
В серці назавжди. 
Споришева стежечка, 
Стежечка-мережечка, 
Що водила нас 
Ще у перший клас.

Сонце світлі зайчики 
Сипле у шибки. 
Кришать крейду пальчики 
Пишуть палички. 
Добре нам читається — 
Вчителька всміхається. 
А як хтось не зна –
Хмуриться вона.

Скільки розгадали ми 
З нею загадок! 
Скільки прочитали ми 
Віршів і казок! 
Стороною рідною 
Дниною погідною 
Йшли через покіс 
У багряний ліс.

Наша перша вчителька 
Інших науча. 
Букварі і читанки їм вона вруча. 
Споришева стежечка, 
Стежечка-мережечка, 
Інших перший раз 
Повела у клас.
Т. Коломієць


З ДНЕМ УЧИТЕЛЯ!
Є професія у світі — 
Серце віддавати дітям! 
Серце вчителя безкрає, 
Як би він його не краяв.

Тому гідний вчитель шани. 
Так, любові і пошани 
За роботу непросту 
І за те, що я росту!

Хай же вистачить терпіння 
Передати нам уміння. 
А за працю вашу діти 
Щиро вам дарують квіти!
С. Гордієнко


ПЕРШІЙ ВЧИТЕЛЬЦІ
Хоч проходять літа, хоч минають літа,
Та для нас, як тоді, ви й тепер молода.
Не забути той час, як прийшли в перший клас,
Як уперше в той день ми побачили вас.

Усміх щирий такий, ніжний дотик руки.
Ви — наставник для нас, ми ж усі — першачки.
Ви в нас добрі були і навчали нас так,
Щоб ми гарно вели першу букву і знак...

Ми зізнатися хочемо вам у цей час:
Люба вчителько наша, ми любимо вас!


МОЇЙ ПЕРШІЙ ВЧИТЕЛЬЦІ
Ми проводили маневри — 
Випробовували нерви. 
Тест учителька пройшла — 
Ключ до кожного знайшла.

Треба визнати всім прямо, 
Що вона, як рідна мама: 
І підтрима, й насварить, 
Розбере проблеми вмить.

Ми ставали усе більші, 
З кожним роком розумніші, 
А учителька із нас 
Згуртувала дружний клас!

Хай же сонце їй сміється 
Та усе в житті вдається. 
Ми засвоїмо у строк 
Найважливіший урок!

Краще вчительки немає — 
Кожен з нас це добре знає. 
Тож вітаємо її 
В ці святкові ясні дні!
С. Гордієнко


ПЕРШІЙ ВЧИТЕЛЬЦІ
Сюди приходив я не раз
У цей чудовий світлий клас,
І щирим поглядом завжди мене ти гріла.
Моя весела і сумна, 
Моя ти рідна і ясна, 
Учителька люба і мила.

Ти, наче сонце, як рідна земля. 
В серці моєму навіки. 
Ти моя мати, а я — немовля, 
Ти наше море — ми ріки.

Так, є у кожного свій шлях,
І хтось летить, неначе птах,
Та не завжди до нас ласкава доля...
А я прийду до тебе в клас
І зазвучить чудовий вальс,
Який дарую я тобі і рідній школі.
О. Марчун


ШАНОВНІ НАШІ ВЧИТЕЛІ
У першу неділю жовтня 
У вас професійне свято. 
Сюди ми прийшли сьогодні 
Сердечно вас привітати.

Учитель — це наша совість, 
Взірець у житті єдиний. 
Без нього життєва повість 
Не пишеться у людини.

Не має свого він часу, 
Життя його — тільки   школа. 
Учитель — це дружні класи 
Із радощами і болем.

Від перших навчальних кроків 
До випуску й атестату 
Одинадцять довгих років 
Для нас ви — як мами й тата.

Душевні ви, справедливі, 
І цим нас завоювали; 
До наших проблем чутливі, 
Хоч є в вас своїх немало.

Тож буде хай день безхмарним 
У ваше прекрасне свято. 
Працюєте ви не марно, 
І можете святкувати.

А ми, вихованці ваші,
Щоб усмішка в вас не згасла,
Учитися будем краще,
Без двійок — таке в нас гасло.

Сьогодні вітання щирі 
Ми вам принесли з любов'ю. 
Живіть у добрі і мирі! 
Хай буде міцним здоров'я!

Всі дні в вас хай будуть світлі! 
Не знайте біди ніколи! 
Хай буде найкраща в світі 
Улюблена наша школа!
В. Дворецький


ПЕРША ВЧИТЕЛЬКА
Сонце водить вересень 
У шкільнім дворі. 
Ти всміхнулась весело 
Милій дітворі. 

Оченята сірії, 
Карі й голубі 
Глянули й повірили 
Сонцю і тобі.

Наче сизі журавлята, — 
Першокласники малі. 
Треба вчити їх крилато, 
Щоб росли, мов журавлі. 

Треба мрії розгадати 
Гордих, радісних, сумних... 
Перша вчителька, як мати, 
Як журавочка для них.

Є свій дім у кожного,
Є своя рідня.
Не на тебе схожі всі,
А твоя сім'я.

За шкільною партою
Ти — зоря їх знань.
В кожного з них мама є,
Ти ж для всіх одна.

Хоч до травня з осені — 
Через січень шлях. 
Та стають дорослими 
Діти на очах. 

Полетять Вкраїною, 
Мов за птахом птах. 
Злинуть журавлиною 
Піснею в літах.
Г. Петрук-Попик


МОЯ УЧИТЕЛЬКО
Так схожа на матусю учителька моя,
Така ж привітна і така ласкава,
Я жити в неї вчуся, горнусь до неї я,
Вона країни знань зоря яскрава!

І світить нам, і гріє, і розуму навча,
Ми всі її любов'ю обігріті,
І хлопчик неслухняний, і лагідне дівча —
Бо ми для неї найдорожчі в світі.

Моя учителько, спасибі, що ти є,
Життя шкільне з тобою сонячним стає, 
У юнім серці ти, як зірка золота, 
Моя учителько, любов моя свята.

Панує в класі тиша, коли говориш ти,
Бо, як струмочок, ллється твоя мова,
І хочеться летіти в незвідані світи,
Де нас чекає доля барвінкова,

Спасибі тобі, рідна, за серце золоте,
За мудрість, за турботу і терпіння,
Посіяне тобою любов'ю проросте,
Бо сходи ті із доброго насіння.
Н. Багмут