Вірші про пори року та місяці - Дитячі вірші - Детские стихи - Каталог статей - Хочу все знать
Воскресенье
04.12.2016
23:17
Категории раздела
Стихи для детей [69]
Дитячі вірші [70]
Праздники дня
Форма входа
Калькулятор
Переводчик
Поиск
Друзья сайта
  • Официальный блог
  • Сообщество uCoz
  • FAQ по системе
  • Инструкции для uCoz
  • Статистика

    Онлайн всего: 2
    Гостей: 2
    Пользователей: 0
    Анализ сайта он лайн
    Мой сайт
    Главная » Статьи » Детские стихи » Дитячі вірші

    Вірші про пори року та місяці

    Вірші про пори року та місяці

    Пори року

    ЯКА ПОРА?

    Все у зелені довкола:
    Пасовище, і поле.
    Мчать струмочки до ріки,
    Ліплять гнізда ластівки.
    І в сороки новина,
    Сповіщає всіх вона:
    Наближається
    ВЕСНА!

    ЯКА ПОРА?

    В небі ластівка летить,
    З вітром листя шелестить,
    Воду п’є лелека.
    Сонце палить.
    Спека.
    Дозріває жито.
    Яка пора?
    ЛІТО.

    ЯКА ПОРА?

    В зеленім лісі побував
    Якийсь художник – і поволі
    Дерева перефарбував
    У золотисто-жовтий колір.
    – Ти хто такий? – я здивувавсь‚ –
    Чому тебе не бачив досі?
    – То придивися‚ – хтось озвавсь‚ –
    І ти тоді побачиш
    ОСІНЬ.

    ТО ІШЛА ВЕСНА

    Щось на землю гуп та гуп –
    Падає із даху.
    Підійнявсь у Гриця чуб,
    Весь тремтить від страху.
    Хлопчик страх свій переміг,
    Визирнув з вікна:
    З даху падав мокрий сніг –
    То ішла весна.

    Місяці

    СІЧЕНЬ

    – Я народивсь на Рік Новий,
    Люблю мороз і сніг,
    І тчу я килим зимовий –
    Дарунок мій для всіх.

    Я холод не послаблюю,
    З хурделицями мчу,
    Морозом, наче шаблею,
    Січу! Січу! Січу!

    ЛЮТИЙ

    Із братом Січнем схожі ми,
    Хоча і не близнята.
    Без нас не буде і зими,
    Як нас без мами й тата.

    Зима відходить. Їй сліди
    Я замітаю вчасно!
    Лечу – туди, біжу – сюди,
    Тому й лютую часто.

    БЕРЕЗЕНЬ

    Що вище сонце – довші дні.
    Зима ховається в барлогу,
    А я сестрі своїй весні
    Встеляю травами дорогу.

    Ще не прокинусь ліс від сну,
    Ще ручаї стежки вивчають,
    А вже берізоньки весну
    Пташиним співом зустрічають.

    КВІТЕНЬ

    Я змалечку квіти люблю, як життя.
    Їх знаю напам''ять, на дотик.
    Вирощую, пещу, як мама дитя,
    І дня не сиджу без роботи.

    У домі без квітів, як без немовля.
    Батьки в ньому, наче сирітки...
    Я хочу, щоб наша планета Земля
    Була дуже схожа на квітку.

    ТРАВЕНЬ

    – Я у весни – останній місяць.
    Її я славлю, як поет.
    І, мов художник-живописець,
    Малюю травами портрет.

    Ще й покриваю ніжним цвітом
    Закучерявлені сади,
    Щоб працьовиті бджілки дітям
    Збирали сонячні меди.

    ЧЕРВЕНЬ

    – Я відкриваю двері в літо,
    Де теплим сонечком зігріто
    Повітря, небо, землю, води,
    Де все росте і плодородить.

    Й мені дістанеться роботи:
    Лише встигай бур’ян полоти
    І проганяти без перерви
    З плодів жуків, пташок і черви.

    ЛИПЕНЬ

    Від спеки можна закипіти.
    Я ж в холодочку не лежу.
    Що брат не встигне доробити,
    Те я йому допоможу.

    Цвітуть довкола густо липи
    І бджоли мед несуть в село...
    Узимку чаю з цвітом випий –
    Простуди – наче й не було!

    СЕРПЕНЬ

    Я – завершальний місяць літа.
    Мені в цей час – не заважай.
    Не можу й хвильки відпочити –
    Спішу зібрати урожай.

    Колись жита серпом косили,
    Від того й Серпнем звуть мене.
    Тепер комбайни мчать стосилі,
    Їх дядько Серп не дожене.

    ВЕРЕСЕНЬ

    Про осінь кажуть: золота.
    А я додав би: ще й багата.
    Йдучи по селах і містах,
    Вона несе з собою свято.

    І я за щедрий урожай,
    Який зібрати нам вдалося,
    Вручу їй теплий коровай
    І верес, вплетений в колосся.

    ЖОВТЕНЬ

    Не встигла осінь відпочити,
    Пройтись лісами і садами,
    Все листя їй позолотити,
    Намилуватися плодами,
    А вже земля про літо мріє
    І я спішу її зорати,
    Щоб золотим зерном засіять
    Поля на урожай багаті.

    ЛИСТОПАД

    Пожовкло листя і трава –
    І я вступив в свої права.
    З дитинства до роботи звик:
    Я садівник, орач, двірник.
    Шаную дуже чистоту –
    Зриваю листя і мету
    З своїми друзями-вітрами
    Бо вже зима не за горами.

    ГРУДЕНЬ

    Зима. І як тут не радіти –
    Її давно чекають діти.
    І я спішу з морозом, снігом,
    Переробляю воду в кригу.
    Під снігом спить промерзле груддя,
    Воно збирає силу в груддях.
    У кожній грудочці вважай 
    Живе майбутній урожай.

    ***
    Січень січе, Лютий лютує,
    Березень плаче, Квітень квітує,
    Травень під ноги стелить травицю,
    Червень складає сіно в копиці.
    Липень медовий бджілок чарує,
    Серпень чудовий булки даруює,
    Вересень трусить груші в садочку,
    Жовтень гаптує клену сорочку,
    Йде листопад - застеля килими,
    Грудень приходить - початок зими...



    Источник: http://www.uaua.info
    Категория: Дитячі вірші | Добавил: Grafinya (24.09.2010)
    Просмотров: 3626 | Теги: Вірші про пори року та місяці | Рейтинг: 0.0/0
    Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
    [ Регистрация | Вход ]